Warning: A non-numeric value encountered in /home/www/kordonnij-prostir/wp-content/plugins/slider-image/slider.php on line 2185

Десятиліття крайнощів

Етнічні чистки, примусові міграції, вигнання у спільнотах Галичини, Волині та Буковини (1939- 1949)

<?php echo do_shortcode("

"); ?>

Проект 2015

 

Наша виставка презентує культуру спогадів і її відображення у міських і сільських просторах Західної України. Ми виходимо з того, що історичні спогади впливають на самовизначення людини і суспільства, а разом з тим і сучасності. Це найкраще проявляється там, де виникають розбіжності, де історичні конструкції накладаються одна на одну і призводять до спірних питань, що є типовим для сучасної України. Таким чином виставка покликана продемонструвати комплексні відносини між минулим і його формами спогаду або забуття.

Ми займалися інтенсивним пошуком слідів у місцевих і регіональних громадах  західних регіонів України і дослідили їхню конфесійну, культурну, мовну і національну ідентичність. Особлива увага надавалась можливим переломним моментам спільного життя під впливом політичних вимог пануючої влади, яка постійно змінювалась, громадських дискусій про панування і часів зростаючого насилля. В такий спосіб ми хочемо зробити внесок в подолання традиційного ставлення до „культурами пам’яті, які перетворились на камінь“ та крок за кроком розкрити формування пам’яті. Східна Галичина, Північна Буковина, Волинь і Поділля найкраще для цього підходять, адже це регіони культурної багатогранності, чия історія полягає саме в тому, що їх самоусвідомлення зводиться не тільки до націоналістичного знаменника.

 

Проект усної історії 2016

 

Основна мета проекту – дослідити, як етнічні чистки, вигнання і примусові переселення етнічних груп відобразилися у пам’яті населення західних регіонів сучасної України й яким чином відбувається меморіалізація цих подій. Перед початком експедиції координаторами проекту у співпраці з істориками-експертами були обрані шість населених пунктів в Галичині (Мужиловичі), Волині (Мізоч і Кисилин) та Буковині (Чернівці, Магала і Радівці) для проведення дослідження. Були також відібрані респонденти – старші мешканці цих населених пунктів, які пам’ятають події Другої світової війни. Спогади свідків були записані з використанням методології усної історії і зафіксовані за допомогою аудіо-, фото- та відеопристроїв.

Учасниками проекту стали 6 студентів (Євгенія Батіна, Тарас Білоус, Оля Василець, Роксолана Кузів, Ольга Никон та Марта Сікиринська) магістерської програми з публічної історії Українського католицького університету, 6 студенток (Іванна Москалюк, Руслана Бовгиря, Марина Равлюк, Наталія Григор, Алла Галан та Вікторія Мазур) Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (факультет іноземних мов та факультет історії, політології та міжнародних відносин) та 12 студентів історичної програми Рурського університету у Бохумі. Координаторами проекту стали викладачі цих університетів: Анджей Михальчик і Олена Петренко (Бохум), Володимир Склокін (УКУ) та Сергій Луканюк (ЧНУ). Реалізація проекту була уможливлена фінансовою підтримкою від фонду «Пам’ять. Відповідальність. Майбутнє» (EVZ).

Для методичної підготовки учасники проекту зустрічалися протягом кількох днів у вересні у відповідних підгрупах в університетах – учасниках проекту. Перша частина експедиції відбулася 27 вересня – 4 жовтня 2016 року. У період з 27 по 30 вересня відбувалась співпраця студентів і викладачів з УКУ і Бохуму.У ці дні були проведені дослідження в колишніх німецьких колоніях Галичини Мюнхенталі (Мужиловичі) і Бурґталі (Галичани), а також у волинських селах Кисилин та Мізоч, де до Другої світової війни домінувало польське і єврейське населення. У цих локаціях студенти з Бохуму та місцеві експерти спочатку окреслили перипетії локальної історії. Після цього львівські студенти взяли інтерв’ю у свідків подій. Інтерв’ю перекладалися одночасно на англійську мову, щоб студенти з Бохуму мали можливість задати свої питання. Окрім запису інтерв’ю, учасники експедиції відвідали меморіальні місця, пов’язані з багатоетнічною історією в усіх трьох локаціях. Дослідження в селах супроводжувались жвавими груповими дискусіями.

У період з 30 вересня по 4 жовтня 2016 року відбувалась співпраця між студентами та викладачами Чернівецького та Бохумського університетів. У цей період проводились дослідження на Буковині, а саме у Чернівцях, Магалі та Радівцях. Як і на попередньому етапі, студенти Бохуму та місцеві експертипояснювали історичний контекст регіону. Потім проводилися інтерв’ю з очевидцями подій. У Магалі Олена Петренко проводила інтерв’ю російською мовою, а студентів з Чернівців перекладали на німецьку мову, щоб бохумські студенти могли долучитись інтерв’ювання. Інтерв’ю у Чернівцях та у румунському місті Радівці відбувались німецькою мовою.

Другий етап проекту відбувався 31 жовтня – 5 листопада 2016 року у Рурському університеті в Бохумі. Він передбачав групову роботу українських і німецьких студентів по транскрибуванню і перекладу записаних інтерв’ю на німецьку мову. На цьому етапі кожна група вирішувала які саме фрагменти відео-інтерв’ю будуть представлені на сайті та які головні питання будуть розглянуті у підсумкових презентаціях.

На даному веб-сайті, який є підсумком роботи в межах проекту, представлені нариси по кожній локації, які окреслюють локальну історію міжетнічних стосунків у період Другої світової війни у ширшому історичному контексті, а також аналізують пам’ять про колишнє багатоетнічне минуле та злочини війни й її меморіалізацію в кожному селі/містечку. Історичні нариси по локаціях супроводжуються фрагментами відео-інтерв’ю зі свідками подій Другої світової війни та експертами разом з короткою біографічною інформацією про респондентів та аналізом інтерв’ю з використанням методологічного інструментарію усної історії. Методологія усної історії, що була використана у проекті, детальніше розглядається у підрозділі «Усна історія».

 

 

контекст (німецькомовна версія)

Карту Європи можна прочитати як багаторівневий шар ландшафту спогадів. Ці фізичні простори (позначені на картах кордонами міста, регіони, ландшафти і „ментальні уявні місця“ містять історичні наративи, які занесені в національну, регіональну та локальну історію. При цьому кожне суспільство розвиває власне поводження зі своїм минулим, а історичні наративи, які тут виникають, кристалізуються в офіційні місця пам’яті та спогадів.

 

Провідну роль відіграють засоби національного дискурсу: пам’ятники, меморіальні дошки, національні заклади або назви міст, вулиць і площ, які виставлені на огляд в громадських місцях. Як символічні інструменти комунікації вони переймають специфіку національної наративності, вони створюють комплексність, надають образність і емоційність та структурують громадські місця як місця спогадів, які своєю багатогранністю створюють символічні ландшафти нації і дають уявлення про дискурси спогадів громади в плині часу.